>> Офіційна інформація

КОНЦЕПЦІЯ
розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018 — 2020 роки

ПРОБЛЕМА, ЯКА ПОТРЕБУЄ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Аграрний сектор економіки демонструє позитивну динаміку зростання, формуючи останніми роками близько 14 відсотків валової доданої вартості в країні та близько 40 відсотків валютних надходжень від експорту. Інвестиційна привабливість сільського господарства підтверджується цифрою в 49,5 відсотка зростання обсягів капітальних інвестицій за січень — грудень 2016 року. Вагомість аграрного сектору в національній економіці та його роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни вимагає забезпечення стійкості та ефективності його розвитку.

Факторами довготривалої стійкості розвитку аграрного сектору економіки за економічними та соціальними показниками є, зокрема, господарсько-організаційна та галузева структура. Станом на сьогодні 43 відсотки валової продукції сільського господарства виробляється громадянами, на земельних ділянках особистого селянського господарства. Як правило, це не експортно-орієнтована продукція, логістика зберігання якої є недостатньою та виробництво якої вимагає значних трудових затрат: фрукти та ягоди — 80,9 відсотка, картопля — 97,8 відсотка, овочі — 86,1 відсотка, молоко — 74,9 відсотка виробництва відповідного продукту.

За даними Держстату, на кінець 2016 року кількість діючих фермерських господарств становила 33 682 одиниці, або понад 70 відсотків загальної кількості економічно активних сільськогосподарських підприємств.

За даними Держгеокадастру, середня площа сільськогосподарських угідь, які обробляються фермерським господарством, становить 78 гектарів.

Із загальної кількості діючих фермерських господарств 75 відсотків мають в обробітку земельні ділянки площею до 100 гектарів.

За останні 10 років кількість фермерських господарств, які мають в обробітку на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше 100 гектарів, скоротилася більше ніж на 20 відсотків.

Переважна кількість фермерських господарств, які мають в обробітку невеликі площі, потребують підтримки, тому дана Концепція спрямована виключно на підтримку фермерських господарств, які мають в обробітку на праві власності та користування (з урахуванням корпоративних прав) земельні ділянки загальною площею не більше 100 гектарів.

На сьогодні у загальній структурі виробництва валової продукції сільського господарства частка фермерських господарств залишається незначною — на рівні 6 — 8 відсотків на рік. При цьому основний обсяг власної сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами генерується в галузі рослинництва — понад 90 відсотків.

Виробництво м’яса фермерськими господарствами у 2016 році становило 56,3 тис. тонн, або 2,4 відсотка виробництва м’яса, молока — 183,6 тис. тонн (1,8 відсотка), яєць — 95,3 млн. штук (0,6 відсотка),   вовни — 55 тонн (2,6 відсотка), меду — 124 тонни (0,2 відсотка).

Всього фермерських господарств, які реалізують на забій сільськогосподарських тварин, нараховується 934 одиниці, тих, які займаються виробництвом молока, — 673 одиниці, яєць — 65 фермерських господарств.

У фермерських господарствах на початок 2017 року нараховувалося: великої рогатої худоби — 105,7 тис. голів, або 2,9 відсотка чисельності поголів’я в країні, корів — 39,9 тис. голів (1,9 відсотка), свиней — 273 тис. голів (4,1 відсотка), овець та кіз — 40,1 тис. голів (3,4 відсотка), коней — 1,5 тис. голів (0,5 відсотка), птиці — 2,1 млн. голів (1 відсоток), бджолосімей — 5,3 тисячі (0,2 відсотка). Тому доцільно зосередити увагу на розвитку у фермерських господарствах та кооперативах галузей тваринництва, насамперед скотарства.

До останнього часу рівень технічної ефективності виробництва, зокрема урожайності, фермерських господарств в переважній більшості залишався значно нижчим, порівняно із середніми та великими підприємствами. Основна причина такого стану речей — якісно гірший стан власної матеріально-технічної бази, складність доступу до передових технологій, селекції, використання засобів захисту рослин, добрив та інші причини, пов’язані насамперед з постійним браком власних обігових коштів та обмеженим доступом до кредитних ресурсів.

Внаслідок цього щороку порівняно із середніми показниками технічної ефективності в галузі фермерські господарства недоотримують щонайменше 1,5 млн. тонн зернових та понад 400 тис. тонн олійних культур. Щорічна втрата експортного потенціалу від таких втрат оцінюється за поточними цінами щонайменше в 350 млн. доларів США.

Потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні є нереалізованим. Так, у країнах ЄС сільськогосподарські кооперативи забезпечують 57 відсотків виробництва молочної та 42 відсотки плодоовочевої продукції. У таких країнах, як Австрія, Данія, Нідерланди та Швеція у сільськогосподарських кооперативах виробляється понад 90 відсотків молока та понад 50 відсотків плодоовочевої продукції. Чинна система української сільськогосподарської кооперації за всі роки розвитку має результатом 1098 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (станом на 1 квітня 2017 року), з яких реально провадять господарську діяльність лише 590 таких кооперацій, члени яких утримують 1 відсоток поголів’я великої рогатої худоби та через які реалізовується математично незначна частка як молочної, так і плодоовочевої продукції.

Характерні риси функціонування сільськогосподарських кооперативів, що мають на меті збільшення доходів своїх членів, забезпечення вхідними ресурсами та необхідними послугами, реалізацію виробленої продукції, відповідають потребам розвитку малих сільськогосподарських виробників в Україні. Ефект масштабу дає можливості просування продукції членів сільськогосподарських кооперативів в ланцюжку від виробництва до кінцевого споживача, створюючи конкуренцію посередницьким структурам, та виходу на більш привабливі ринки, зокрема міжнародні.

Основна державна підтримка фермерських господарств здійснюється через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, який є державною бюджетною установою та виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств шляхом надання фінансової підтримки на поворотній основі із забезпеченням виконання зобов’язання щодо повернення бюджетних коштів.

Відповідно пріоритетом державної аграрної політики має стати підтримка фермерських господарств шляхом розвитку сільськогосподарської кооперації з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності, формування партій сільськогосподарської продукції належного обсягу та якості, забезпечення технологічного процесу виробництва, просування продукції на ринок, підвищення рівня зайнятості шляхом розвитку трудомістких галузей сільського господарства.

ОСНОВНИМИ ПРИЧИНАМИ, ЩО СТРИМУЮТЬ РОЗВИТОК ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ, Є:

– відсутність цілісної послідовної державної політики, спрямованої на підтримку фермерських господарств, які мають в обробітку на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше 100 гектарів;

– низький рівень диверсифікації економіки сільських територій, що призводить до міграції сільської молоді, високого рівня безробіття та низьких доходів сільського населення, руйнування соціальної та інженерної інфраструктури;

– низька рентабельність та конкурентоспроможність фермерських господарств на ринках збуту сільськогосподарської продукції;

– низький рівень можливостей щодо залучення фінансових ресурсів та інвестицій для функціонування і розвитку фермерських господарств;

– неможливість залучення земельних ресурсів для іпотечного кредитування;

– низький рівень технічного та технологічного забезпечення;

– неможливість набуття у власність земель, які перебувають у користуванні фермерських господарств (зокрема постійному користуванні);

– низький рівень конкурентоспроможності з питання можливості підвищення розміру пропонованої орендної плати за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення порівняно з великими сільськогосподарськими товаровиробниками;

– відведення недостатньої ролі у процесах реформування аграрного сектору економіки для створення та розвитку сільськогосподарської кооперації;

– значні втрати продукції внаслідок недосконалої системи логістики та інфраструктури аграрного ринку;

– непоінформованість значної частини фермерських господарств про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі, орієнтація на реалізацію вирощеної сировини та відсутність можливостей та умов у виробництві готової продукції.

МЕТА І СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ           

Метою Концепції є створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації, покращення матеріально-фінансового становища сільського населення шляхом:

надання підтримки фермерським господарствам;

створення нових робочих місць на селі, зокрема через стимулювання сільськогосподарської кооперації;

диверсифікації діяльності фермерських господарств;

створення передумов кредитування фермерських господарств за доступними кредитними ставками;

збільшення рівня реальних доходів сільського населення від передачі в оренду сільськогосподарських угідь.

Реалізація Концепції дасть змогу перемістити фокус аграрної політики держави на підтримку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації для створення середнього класу на селі.

Реалізація Концепції розрахована на період до 2020 року.

ШЛЯХИ І СПОСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

Виконання Концепції здійснюватиметься шляхом удосконалення державної аграрної політики, інституційного середовища, організаційно-економічного механізму, фінансового та інформаційного забезпечення і державної підтримки фермерських господарств.

Забезпечення пріоритетності підтримки фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації здійснюватиметься шляхом:

– стимулювання нарощування обсягів сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю (створення, оновлення та модернізація виробничих і переробних потужностей, залучення інноваційних продуктів та технологій) фермерськими господарствами;

– розвитку діючих кредитно-фінансових механізмів та впровадження нових фінансових інструментів підтримки фермерства;

– створення сприятливих умов для започаткування та ефективного провадження фермерської діяльності, зокрема трансформації господарств населення у фермерські господарства, залучення молоді до ведення фермерського господарства.

Для цього необхідним є визначення критеріїв цільових груп отримувачів державної фінансової допомоги (за площею землекористування та обсягом доходів). За експертними оцінками, в разі визначення критерієм надання державної фінансової допомоги площі землекористування в розмірі 100 гектарів, такий підхід дозволить охопити державною фінансовою підтримкою понад 70 відсотків загальної кількості економічно активних фермерських господарств.

Державну підтримку пропонується здійснювати на програмних засадах.

Пропонується визначити такі основні напрями, за якими передбачається надавати державну фінансову підтримку фермерським господарствам та сільськогосподарським кооперативам:

– стимулювання створення нових фермерських господарств;

– посилення конкурентоспроможності фермерських господарств;

– стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

– стимулювання переходу фермерських господарств на виробництво органічної продукції (сировини);

– стимулювання первинної обробки та переробки вирощеної фермерськими господарствами продукції;

– підтримка розвитку тваринництва у фермерських господарствах;

– стимулювання розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства у фермерських господарствах;

– техніко-технологічне оновлення фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів.

Механізми, які пропонується застосувати під час надання державної фінансової підтримки фермерським господарствам та сільськогосподарським кооперативам:

– надання фінансової підтримки на конкурсних засадах на поворотній основі фермерським господарствам через Український державний фонд підтримки фермерських господарств;

– часткова компенсація відсоткової ставки за залученими у національній валюті банківськими кредитами;

– фінансова підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

– фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу;

– державна підтримка шляхом здешевлення страхових платежів (премій);

– часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів та утворених на кооперативних засадах м’ясопереробних підприємств;

– часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелей, корів вітчизняного походження та племінних телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м’ясного і м’ясного напряму продуктивності, племінних свинок та кнурців (класу “еліта”), племінних вівцематок, баранів, ярок;

– часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва;

– часткова компенсація витрат на закладення багаторічних насаджень та догляд за ними;

– надання державних гарантій під інвестиційні проекти.

Створення прозорих механізмів набуття у власність земельних ділянок та прав на них дасть змогу:

– врегулювати питання набуття фермерськими господарствами земельних ділянок у власність;

– врегулювати питання правового статусу земель колишньої колективної власності;

– забезпечити можливість отримання іпотечного кредитування під заставу землі;

– забезпечити пріоритетність надання земельних ділянок для садівництва, виноградарства, хмелярства та органічного землеробства.

Такі засади сприятимуть розвитку малого та середнього бізнесу на селі, створенню нових або розширенню існуючих виробничих потужностей та робочих місць у сільській місцевості.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

У результаті реалізації Концепції планується досягнути таких цілей:

– збільшення кількості фермерських господарств, які мають в обробітку на праві власності та користування земельні ділянки загальною площею не більше ніж 100 гектарів, на 10 відсотків;

– збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства до 12 відсотків;

– збільшення кількості сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, заснованих фермерськими господарствами самостійно або спільно з членами особистих селянських господарств, на 40—50 одиниць;

– збільшення площі сільськогосподарських угідь, на яких вирощується та/або виробляється органічна сільськогосподарська продукція, на 10 відсотків;

– створення щороку 15 нових об’єктів з первинної переробки сільськогосподарської продукції;

– зупинення скорочення у фермерських господарствах поголів’я великої рогатої худоби та його збільшення на 2,5 відсотка;

– збільшення частки виробництва продукції тваринництва фермерськими господарствами у структурі валового виробництва до 3 відсотків;

– збільшення площ багаторічних насаджень у фермерських господарствах на 15 відсотків;

– підвищення рівня енергооснащеності фермерських господарств на 10 відсотків.

ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ, ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, інших джерел, передбачених законодавством.

Фінансування Концепції передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень Мінагрополітики на відповідний рік в обсязі не менше 1 млрд. гривень щороку, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, передбачених законодавством.

Обсяг фінансування, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей Державного бюджету України та місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги.