ЗАПОВІТ для АФЗУ. Пам”яті Левка Лук”яненка

Левко Лук’яненко для багатьох є моральним авторитетом, який віддав 25 років свого вільного життя за незалежність України. Логічно, що саме він є автором «Акта про незалежність України».

За часів Радянського Союзу він був засуджений до страти, 72 дні перебував у камері смертників, натомість розстріл йому було замінено на 15 років позбавлення волі. Відбувши   повний термін покарання, Левко Лук’яненко вийшов на волю і одразу продовжив боротьбу, ввійшовши до складу Української Гельсінської групи, за що знову отримав 10 років позбавлення волі та 5 років заслання.

Повернувшись в Україну 1988-го року, він очолив Українську Гельсінську спілку, на базі якої згодом було створено Українську республіканську партію. У 1992-му році пішов з поста очільника партії, ставши її почесним головою.

Левко Лук’яненко був народним депутатом чотирьох скликань, працював надзвичайним і повноважним послом України у Канаді.

 Масова продажність, зрадництво у політиці — це риси українців чи специфіка часу?

— З одного боку, Україна зазнала потужної селекції: 21-23 роки — голодомор, який забрав до 4 млн. людей; 32-33 роки — голодомор, вбито голодом до 10 млн. найбільш активних людей; 46-47 роки — знову мільйон жертв голоду. А крім того — арешти, виселення, вигнання тощо. Тобто комуністична деспотія проводила селекцію і найбільш сміливі патріотичні люди були знищені. З українців залишалися здебільшого пристосуванці, слава Богу, що це не відобразилося на генетичному рівні.  Натомість на наші землі масово переселялись росіяни.

Отже до тієї селекції, що тривала протягом 70 років за комуністів, у незалежній Україні додалось отаке виховання. Хіба воно може формувати героїзм, гідність, відданість Україні, високі моральні якості? Тому недивно, що зараз не блищить пасіонарність, але певен, що вона народжується. Це той процес, який дає мені підставу бути оптимістом. Те, що робиться у владі, на телебаченні  —  то одне, але у народі відбувається поступове повернення до українських духовних цінностей, до культури.

Відродженню українства мають сприяти громадські організації. Їх творять молоді люди, які не захрясли в минулому, вони відкриті до діалогу. Їм сприяє середній клас, який є здебільшого патріотичним. Цей підприємницький клас і фінансуватиме такі організації. Так, наприклад, з’явився патріотичний прошарок — фермери. Я був на з’їзді фермерів Київської області, а також на з’їзді Асоціації українських фермерів та приватних власників земель України, я відчував їхній настрій, їх не можна купити. Це та сфера діяльності, де треба працювати. Ці люди на з’їзді казали, що правильними є ті слова, що коли ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою. Тому треба думати не лише про наші фермерські справи, а й про проблеми України загалом. До речі, їх хотіли знищити ще за Ющенка, коли прокурором був Медведько.