Разом їх багато

На Заході фермери, об’єднуючись в кооперативи, успішно конкурують з транснаціональними компаніями. Щоб уявити масштаби новозеландської компанії Fonterra треба мати на увазі, що, по-перше, вона забезпечує майже третину світового експорту молочних продуктів, по-друге, є найбільшою компанією в своїй країні, а по-третє, вона виробляє більше молока, ніж вся молочна галузь України.

Для більш повного портрету обов’язково слід додати ще один важливий момент: Fonterra – це об’єднання понад десяти тисяч фермерів, або інакше кажучи – кооператив. Але за останнім пунктом новозеландська компанія – аж ніяк не виняток, а швидше правило – в західних країнах сільськогосподарські кооперативи відіграють важливу, а часто навіть ключову роль у своїх секторах. Більші та менші фермерські господарства, об’єднуючи свої зусилля успішно конкурують з мультинаціональними гігантами.

Молочний паритет

Якщо подивитися на ТОП-10 світових переробників молока то виявиться, що п’ять з них – це сааме кооперативи. Найбільший серед них – Friesland Campina за даними 2008 року поступився за обсягом продаж лише таким гігантам, як Nestle, Danone та Lactalis. До складу цього кооперативу входять понад 14 тыс. фермерських господарств із Нідерландів, Бельгії та Німеччини.

В 2011 році продажі Friesland Campina сягнули €9,6 млрд., а продукція продавалася в понад ста країнах світу. Слідом за Friesland Campina розташувалася вже згадана Fonterra. Наступний найбільший кооператив – Dairy Farmers of America (DFA). Це підприємство забезпечує близько 30% виробництва молока в США (в 2010 році його продажі склали $9,8 млрд.).

Наступне місце дісталося Arla Foods. До її складу входить понад 3,6 тис. фермерів із Данії, 3,5 тис. фермерів з Швеції, а також 600 німецьких фермерів після того, як на початку 2011 року до Arla Foods приєдналася німецька Hansa-Milch. Свою продукцію під торгівельними марками Arla, Lurpak та Castello компанія продає в понад ста країнах світу.

В 2011 році Arla виробила 9241 млн. кг молока (для порівняння, в Україні за офіційною статистикою в минулому році виробництво молока склало близько 11090 млн. кг). Дохід компанії в минулому році склав 54,9 млрд. датських крон (9,7$ млрд.), а річний прибуток – 1,3 млрд. датських крон (0,23$ млрд.).

Закриває десятку найбільших світових переробників молока французька Sodiaal. Компанія об’єднує 13 тис. фермерів. Протягом року вона виробляє 4 100 млн. літрів молока, що переробляються на 51 заводі компанії.

Кооперативи домінують

В деяких країнах один кооператив може представляти собою майже всю галузь, в якій він працює. Наприклад, в Новій Зеландії, крім Fonterra є ще два кооперативи, які вирішили не вступати до складу мегаоб’єднання. До одного з них – Tatua, входить 112 фермерів, до іншого – Westland – 340. Це досить скромні показники, якщо згадати, що учасниками Fonterra є понад десять тисяч господарств. Тому Fonterra представляє 95% ринку Нової Зеландії.

Такі масштаби кооперативів характерні не лише для переробників молока. Наприклад, фінський кооператив Metsäliitto, що займається лісовим господарством. За даними на 2003 рік це був найбільший з усіх кооперативів у ЄС з річним оборотом €8,3 млрд. Також ця схема дуже успішно працює на ринку м’яса. Датська компанія Danish Crown – найбільший виробник свинини в Європі та найбільший виробник яловичини в свої країні і до того ж, головний експортер сільськогосподарської продукції в Данії. Хоча в 2010 році Danish Crown булла реорганізована в акціонерну компанію, за нею стоїть власник – кооператив Leverandørselskabet Danish Crown Amba, а керівництво компанії вибирають серед членів кооперативу. Доречи, в Данії м’ясопереробні кооперативи крім звичайних  м’ясокомбінатів володіють також спеціалізованими підприємствами з переробки кісток, крові, нутрощів та інших подібних «відходів» галузі. Серед іншого там виробляється екстракт гормонів підшлункової залози, який потім використовується у фармацевтиці. Продукція таких «побічних» виробництв становить близько 20% вартості продукції м’ясокомбінатів.

Менші за розмірами кооперативи конкурують за рахунок того, що об’єднуються між собою (в такі об’єднання не мають права входити індивідуальні фермери, а лише кооперативи). Прикладом подібної організації є французька група Terrena. Вона створена трьома кооперативами: CANA, CAVAL, GCA, які в свою чергу належать 35 тис. фермерам.

Terrena є третім за розміром виробником продукції із домашньої птиці у Франції. На її частку також приходиться 13% молока та молочних продуктів, і значний відсоток м’яса та зернових. Торгівельний обіг групи перевищує €3 млрд. на рік.

Кооперативний сектор, навіть якщо він представлений не такими великими гравцями, як Arla Foods чи Danish Crown, в багатьох країнах Заходу також відіграє ключову роль. Наприклад, в Нідерландах кооперативи реалізують практично всі овочі, 95% фруктів та 90% вовни, а також 80% товарного молока. В Фінляндії вони переробляють приблизно 90% товарного молока, а їх частка в тваринництві сягає 80%. У Франції на долю кооперативів припадає близько 60% збуту всієї сільськогосподарської продукції в країні. Зокрема, вони реалізують до 70% зерна, до 65% свинини, а також понад 50% молока. Крім того, на кооперативи тут припадає значна частка на ринку м’яса птиці, яєць та фруктів, а також вина, спирту та оливкової олії.

Народжені в боротьбі

Слід зазначити, що характерною рисою кооперативів в країнах Заходу є те, що вони займаються не просто виробництвом продукції, а також і її подальшою переробкою та продажем. Це дозволяє їм максимізувати свій прибуток, що майже не можливо, коли не контролюєш всі ланки процесу. Характерний приклад – історія компанії Viterra, заснованої в Канаді, де кооперативам сьогодні також належить ключова роль в аграрному секторі. На початку минулого століття зернотрейдери жорстко диктували фермерам умови купівлі-продажу зерна. Тоді були створені Саскачеванський пшеничний кооператив, Манітобський кооператив елеваторів та Пшеничний кооператив Альберти, які змогли усунути посередників та збільшити свої прибутки. В результаті ряду реорганізацій та злиттів три згаданих кооперативи вже у XXI столітті утворили компанію Viterra, що стала найбільшою аграрною компанією Канади, і працює на ринках США, Австралії та Нової Зеландії.

Така модель суттєво відрізняється від кооперативів у країнах колишнього соцтабору. Типовий приклад – Польща. Тут фермери об’єднуються в так звані «групи сільськогосподарських виробників», основною метою яких є спільний продаж виробленої продукції. Оскільки законодавство не обмежує організаційно-правову форму таких об’єднань, то вони можуть бути не лише кооперативами, а також у формі союзів, або товариств з обмеженою відповідальністю. Наприклад, виробники свинини в першу чергу надають перевагу саме кооперативам та союзам. З 2004 по 2009 рік кількість груп виробників зросла з 89 до 509. Але серед них годі шукати чогось подібного до Friesland Campina чи Danish Crown.

Кооперативи, що займаються виробництвом та переробкою продукції – найбільш поширені в Європі. Проте, слід зазначити, що це не єдиний вид кооперативів. Тут також широко розповсюджені об’єднання, що забезпечують своїх членів засобами виробництва. І в цій сфері вони також відіграють вагому, або й домінуючу роль. Наприклад, у Франції налічується понад 13 тис. кооперативів зі спільного використання техніки, що носять назву CUMA (Cooperative d’Utilisation de Materiel Agricole). За їх допомогою фермери отримують можливість зменшувати затрати на придбання техніки. Тому близько 38% фермерів у Франції є членами таких кооперативів. У їх розпорядженні знаходиться близько третини всього парку зерно- та кормозбиральних комбайнів, а також приблизно 20% розкидачів добрив. В Німеччині кооперативи забезпечують близько 40% комбікормів, 44% пального та 36% машин і обладнання.

Сприятливе середовище

Успіх кооперативного руху на заході можна віднести на рахунок історичних відмінностей між країнами з ринковою економікою та представниками колишнього соцтабору. Адже такі кооперативи, як наприклад, Arla Foods чи Fonterra нарощували свої обсяги протягом століття.

Проте, це лише один бік справи. Інший полягає в тому, що кооперативи на Заході отримують суттєву підтримку з боку держави. Прикладом може слугувати Франція. Варто лише сказати, що у свій час держава навіть безоплатно передавала кооперативам молочні заводи. Крім того, кооперативи звільнені від податку на прибуток. Протягом перших 5 років після створення кооперативу держава фінансує утримання спеціалістів, які допомагають впроваджувати нові технології, спрямовані на покращення якості продукції. Держава також надає кооперативам фінансування у разі перевиробництва продукції, для того, щоб вилучати надлишковий товар і зберігати баланс попиту і пропозиції на ринку.

Дмитро Сімонов «Агрогроші», №2 (5), березень 2012 р.